Економічні потреби та економічні інтереси – рушійна сила розвитку суспільного виробництва.

Date: 2015-10-07; view: 452.

Сутність і структура економічних потреб суспільства

Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб'єктів є однією з фундаментальних категорій економічної науки.

Потреба - це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Потреби в найбільш загальному вигляді є усвідомленою індивідом необхідністю в певних матеріальних і духовних благах та послугах. Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежить дві визначальні причини.

Перша причина має фізіологічний характер (людина -це жива істота, яка потребує певних засобів існування).

Друга причина є результатом суспільних умов (зміст потреб залежить від рівня розвитку економіки, продуктивних сил, панівних відносин власності, взаємозв'язків з іншими країнами світу, стану економічної безпеки, національних, історичних особливостей розвитку економіки тощо.

Спектр потреб надзвичайно широкий, проте в течії розглядаються тільки ті потреби, які пов'язані зі сферою господарської діяльності. Вони дістали назву економічних потреб.

Економічні потреби - це частка суспільних потреб, це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до ефективної діяльності з метою забезпечення як власного добробуту, так і добробуту своєї сім'ї.

Економічні потреби тісно пов'язані з виробництвом, обміном і споживанням. Цей взаємозв'язок проявляється таким чином:

а) необхідність задоволення потреб спонукає до виробництва необхідних життєвих

благ. У свою чергу, виробництво, створюючи нові товари і послуги, стимулює

розвиток потреб людини. Такий самий діалектичний характер має і взаємодія по-

треб і обміну;

б) задоволення економічних потреб здійснюється в процесі споживання. Спожитий продукт або послуга породжує нові потреби.

Економічні інтереси, їхня класифікація та взаємодія

Економічні інтереси близькі за природою до економічних потреб, але вони не тотожні останнім .

Інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання, це суспільна форма прояву розвитку економічних потреб.

Економічний інтерес - це користь, вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин.

Економічні інтереси класифікуються за різними критеріями. Найбільш важливою є класифікація інтересів за ознакою суб'єктивності. Відповідно до цього підходу виділяють такі види інтересів: особисті (найманого працівника і роботодавця, учителя, депутата), сімейні інтереси домогосподарств, фірм, окремих демографічних груп, колективні, національні, визначається їх вагомість та роль у системі економічних інтересів, що склались на тому чи іншому етапі розвитку суспільства.

За об'єктами інтересів виділяють: майнові, матеріальні, фінансові, інтелектуальні, духовні, соціальні інтереси.

Державний інтерес має такі складові свого прояву:

а) суспільно-економічні інтереси - частина інтересів держави та інших суб'єктів

господарювання збігається (оподаткування в розумних межах, виділення дер-

жавних інвестицій та субвенцій, тарифне стимулювання експорту та ін.);

б) інтереси державної бюрократії - інтереси саморозвитку державної системи, що є

кооперативним придатком до інтересів держави;

в) інтереси самоконтролю та оптимізації громадянського суспільства - держава не

може бути виразником інтересів одного класу чи прошарку, в демократичному

суспільстві вона частіше виступає як інститут консенсусу.

Основні шляхи поєднання економічних інтересів:

- в умовах командно-адміністративної системи жорстке субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншими (державний інтерес à колективний інтерес à особистий інтерес): така або приблизно така субординація (підпорядкування особистого інтересу державному) спотворювала мотиваційну поведінку економічних суб'єктів; пригнічувала стимулювальну роль потреб;

- у сучасній ринковій економіці координоване узгодження різнобічних інтересів усіх економічних суб'єктів на принципах: панування приватного особистого інтересів, панування приватної власності та ринкової форми організації суспільного виробництва, ринкове стихійне регулювання інтересів і свідоме регулювання тощо.