Виробничі ресурси та ефективність їх використання

Date: 2015-10-07; view: 502.

Виробничі (економічні) ресурси – це потенційні можливості елементів, які необхідні для функціонування виробництва. Слово «ресурс» (фр.) означає «усе, що може бути використане для господарювання».Фактор виробництва – це лише та частина виробничих ресурсів, яка бере участь у даному циклі виробництва й у певний проміжок часу. Іншими словами, виробничий потенціал лише тоді виступає як фактор виробництва, коли ресурси, що перебувають в органічній єдності, здатні забезпечити виробництво продукції.У сучасній економічній науці виділяють всі фактори виробництва:

1 матеріальні: земля, капітал;

2 людські: праця, підприємництво.

Економічне тлумачення цих понять дещо відрізняється від загальноприйнятого їх розуміння.

Поняття «земля» як фактор виробництва охоплює не лише земельні ділянки як сільськогосподарські угіддя чи ділянки під будівництво, а й усі природні ресурси, які застосовуються у виробничому процесі: родовища корисних копалин, водоймища, ліси, природну сировину тощо.Праця – це сукупність фізичних і духовних здібностей людей, які вони застосовують під час виробництва тих чи інших благ. Цей фактор характеризується такими показниками: загальна кількість працездатного населення, кількість зайнятих у різних сферах економічної діяльності, рівень освіти, кваліфікації робочої сили, продуктивність праці тощо.Капітал, або інвестиційні ресурси – це всі засоби виробництва, виготовлені людиною. Це поняття охоплює будівлі, споруди, верстати, машини, обладнання, інструменти, напівфабрикати, складські приміщення, транспортні засоби, тобто всі засоби виробництва, що застосовуються для виробництва товарів і доведення їх до споживача.Велике значення для сучасного виробництва має специфічний економічний ресурс, який називається підприємницьким талантом, або підприємництвом.Підприємництво – це особлива здатність поєднувати інші фактори виробництва в ефективну комбінацію. Воно діє в умовах невизначеності, ризику, бере на себе відповідальність приймати основні рішення, визначає курс діяльності підприємства.В епоху науково-технічної революції важливим фактором виробництва стає інформація – це знання, інтелектуальний продукт, представлений здебільшого у формі результатів наукових досліджень, проектів.Кожний виробничий ресурс виконує свої важливі функції у виробництві, без яких цей процес виробництва неможливий. Залежність кількості виробленої продукції від використовуваних факторів виробництва відображає виробнича функція:

Q = f (L, K, Z, E),

де Q – обсяг виробництва, L – праця, K – капітал, Z – природний ресурс (земля), E – підприємництво.

Найважливіша характеристика результативності виробництва – ефективність. У найзагальнішому вигляді ефективність можна визначити як відношення між результатом і витратами на цей результат.

Чим менший обсяг витрат і чим більша величина, у якій утілений результат господарювання, тим вищою є ефективність.Найважливішми серед показників ефективності є продуктивність праці та віддача від матеріального капіталу (фондовіддача).Продуктивність праці – це кількість товарів і послуг, вироблених одним працівником в одиницю часу.

де Q – створений продукт, L – витрати праці.

Продуктивність праці свідчить про рівень технології й організації виробництва. Тому основним показником є годинна продуктивність, іноді використовують розрахунки за день або тиждень.Фондовіддача є одним з основних показників ефективності використання капітальних ресурсів. Цей показник характеризує величину обсягу продукції з розрахунку на 1 грн обсягу основних фондів.Віддача від матеріального капіталу, або фондовіддача, стосується ресурсу капітал та оцінюється за формулою:

де Q – вартість створеного продукту, К – витрати основного капіталу, представленого верстатами, обладнанням, транспортними засобами тощо.Для розрахунку віддачі від капіталу (фондовіддачі) необхідна інформація про грошову оцінку тієї продукції, яка була створена, та про вартість того обладнання, яке при цьому використовувалося.

10) Межа виробничих можливостей.
Межа виробничих можливостей – обсяги виробництва, які можуть бути досягнуті країною при якнайповнішому використанні виробничих ресурсів, що є у неї.
Межа виробничих можливостей ілюструє такі фундаментальні положення:
1. рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску товарів, розміщених ззовні кривої виробничих можливостей, нездійсненні;
2. необхідність вибору з-поміж досяжних комбінацій товарів;
3. існування витрат втрачених можливостей — на це вказує спадний характер кривої виробничих можливостей;
Обмеженість економічних ресурсів і багатоваріантність їх засто­совування обумовили формулювання поняття "межа виробничих можливостей" або "крива виробничих можливостей".
Крива виробничих можливостей (KBM) — це геометричне місце точок поєднання альтернативних кількісних значень двох благ, які могли б бути вироблені за умов повного використання всіх наявних ресурсів.
Аналіз кривої виробничих можливостей базується на таких при­пущеннях:
• суспільство використовує всі наявні ресурси, тобто виробництво функціонує за умов цілковитого застосування ресурсів і досягає якнайбільшого з усіх можливих обсягів виробництва;
• економіка розглядається за станом на певний момент часу, тим самим передбачаються постійна кількість ресурсів і незмінна тех­нологія;
• у країні виробляються лише два різновиди товарів — наприклад, споживчі та інвестиційні.
КВМ свідчить, що економіка завжди альтернативна, тобто суспі­льство має вибирати між виробництвом різних товарів шляхом пере­розподілу ресурсів. Із точок, розташованих на цій кривій, що показу­ють різні можливі поєднання випуску альтернативних товарів, воно має вибрати найбажанішу для нього у даний час.

11) Економічна система та її сутність, цілі й основні структурні елементи.
Економічна система - це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства, яка має загальну мету.
Структурні елементи економічної системи: продуктивні сили (засоби виробництва, люди і продукти їх фізичної праці), економічні відносини (соціально-економічні, організаційно-економічні) і механізму господарювання
Цілі економічної системи:
-економічне зростання як запорука досягнення загального добробуту;
- повна зайнятість робочої сили й повне використання природних ресурсів і капіталу;
- макроекономічна (фінансова) стабільність;
- зовнішньоекономічна торгівля;
- економічна свобода;
- економічна безпека і захищеність;
- економічна справедливість;
- економічна ефективність.

12) Типи економічних систем
Економічна система - це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства, яка має загальну мету.
Виділяють такі основні типи економічних систем:
-традиційна (натуральне господарство) – спосіб організації економічного життя, за якого всі ресурси знаходяться у власності племені (общини) і які розподіляються відповідно до давно існуючих традицій.
-ринкова - економічна система, яка заснована на приватній власності, свободі вибору і конкуренції; вона спирається на особисті інтереси та обмежує роль уряду.
-адміністративно-командна (АКС) – економічна система, у якій домінує державна власність на засоби виробництва, колективне прийняття економічних рішень, централізоване керівництво економікою за допомогою державного планування.-змішана (ринкова економіка змішаного типу) – економічна система, що поєднує елементи планової та ринкової економіки.
-Перехідна економічна система – це економічна система, яка переходить від планової до ринкової.