Конкуренція і монополія.

Date: 2015-10-07; view: 436.

В економічній системі розвинутих країн поєднуються ринкові важелі саморегулювання господарства з корпоративним плануванням і державним регулюванням, однак їх економіка все одно періодично зазнає криз. Однією з вагомих причин недосконалої дії механізму поєднання цих важелів є наявність монополій у різних сферах господарства. П.-Е. Самуельсон охарактеризував реальну економіку більшості регіонів планети як поєднання елементів конкуренції з недосконалостями, породженими монополіями. З'ясування сутності конкуренції і монополії, причин виникнення і механізму взаємодії, законів розвитку цих процесів дає змогу більш дієво впливати на розвиток сучасного господарського механізму.

Конкуренція — регульована економічна форма суперництва і боротьби між суб'єктами різних типів і форм власності та всередині них за найвигідніші умови та результати виробництва, обігу і розподілу з метою привласнення максимального доходу і передусім найбільшого прибутку.

Повніше сутність конкуренції розкривають виконувані нею основні функції:

1) стимулювання науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції тощо. Ця функція певною мірою збігається з однією із функцій закону вартості, але є значно ширшою за неї;

2) стимулювання переливу капіталу всередині галузей, між ними, а також між сферами економіки, внаслідок чого конкуренція є важливим елементом господарського механізму, а саме механізму регулювання процесу розширеного відтворення економічної системи;

3) посилення процесів концентрації та централізації виробництва і капіталу, що слугує однією з найважливіших причин виникнення монополій;

4) інтенсифікація праці внаслідок конкуренції між найманими працівниками, що сприяє зростанню кількості безробітних, масштаби якого негативно впливають на становище зайнятих працівників;

5) обмеження розвитку малих та середніх підприємств, їх масове банкрутство внаслідок використання нечесних методів конкуренції великими компаніями;

6) зростання вартості товарів і послуг, спричинене використанням гіпертрофованої реклами та деяких інших видів маркетингової діяльності підприємств у їхній боротьбі за споживачів, ринки збуту;

7) сприяння корумпованості державного апарату та зрощуванню його а великим бізнесом, породжені конкуренцією за отримання державних замовлень.

Глибинну сутність конкуренції втілює закон конкуренції, але в сучасній економічній літературі ці проблеми розкриваються спрощено.

Термін конкуренція походить від лат. сoncurere – зіштовхую. Конкуренція є головним механізмом стихійного регулювання пропорцій суспільного виробництва.

Конкуренція – це об'єктивний економічний закон, який примушує виробників до підвищення продуктивності праці, зменшення собівартості продукції, підвищення якості продукції тощо.

Сьогодні конкуренція ведеться між гігантськими монополістичними об'єднаннями, між підприємствами немонополізованого сектора. Особливістю сьогоднішньої конкуренції є те, що вона ведеться з втручанням держави і міждержавних структур і регулюється антимонопольним законодавством.

Сьогоднішня конкуренція все більше переміщується із сфери обігу у сферу виробництва, з галузевого - на міжгалузевий, з національного - на міжнаціональний рівні.

Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між виробниками однієї галузі (сфери) виробництва. Така конкуренція сприяє зниженню витрат виробництва, зростанню продуктивності праці, впровадженню досягнень НТП.

Міжгалузева конкуренція – це боротьба між виробниками різних галузей економіки в основному за оволодіння капіталом. Під час такої боротьби капітал переходить від менш прибуткових до більш прибуткових галузей.

Класифікація ринкових конкурентних структур

Природа продуктів Кількість продавців

один декілька багато

Однорідні продукти чиста монополія однорідна олігополія чиста конкуренція

Диференційовані продукти диференційована олігополія монополістична конкуренція

Чиста конкуренція (досконала) - це економічне суперництво між великою кількістю дрібних та середніх підприємств, які виробляють однорідну продукцію, мають рівний доступ до інформації, абсолютну мобільність матеріальних, трудових та фінансових ресурсів

Конкуренція недосконала – це економічне суперництво між монополіями (в т.ч. олігополіями), а також між монополістичними утвореннями і підприємствами середнього і дрібного бізнесу.

Монопо́лія (у пер. "один продаю") — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі.

Монопо́льне утво́рення — підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.

Ринок чистої монополії — це такий тип побудови ринку, на якому продукцію пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з галуззю. В широкому розумінні монополія — це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується.

Види монополій

Протягом всієї історії розвитку монополій, вони були представлені різними видами, які можна класифікувати за такими ознаками:

За причиною виникнення

За такою ознакою можна виділити три основні види монополій — природна, адміністративна, економічна.

• Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її основі — особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана, бо при входженні в галузь інших фірм, витрати на виготовлені продукції зростуть. Причиною є економія від маштабу — чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість.

• Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. 3 одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. 3 другого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі

• Найпоширенішою є економічна монополія. Саме про неї ітиме головним чином мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підриємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи. Перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий — набагато швидший — базується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Тим чи іншим шляхом або поєднуючи обидва, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку. Воно переходить в іншу категорію підприємств: з розряду «статистів», що не грають істотної ролі і кожне зокрема не може вплинути на загальну ситуацію, до розряду «солістів», які фактично розігрують ринковий «спектакль».

За формою об'єднання капіталу

За формою об'єднання капіталу монополії поділяють на трести, синдикати, картелі, багатогалузеві концерни.

Картель — це об'єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають свою власність на засоби виробництва і вироблений продукт, промислову і комерційну самостійність, і домовляються про частку кожного в загальному об'ємі виробництва, цінах, ринках збуту

Синдикат — це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт, а значить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товарів здійснюється загальною збутовою конторою.

Трест — це об'єднання ряду підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні і привласнювати відповідну частку прибутку.

За допомогою механізму міжгалузевої конкуренції та переливання капіталів вертикальна інтеграція переростає у диверсифікацію, яка є процесом проникнення капіталу тієї чи іншої монополії у галузі, які безпосередньо не пов'язані з основною сферою їх діяльності. Якщо диверсифікація здійснюється на основі концентрації капіталу, то проникнення монополії в іншу галузь промисловості здійснюється за рахунок внутрішніх нагромаджень капіталу, коли цей процес відбувається на основі централізації капіталу, то організація виробництва в інших галузях здійснюється шляхом купівлі акцій, «системи участі». На основі диверсифікації виникає така сучасна основна форма монополістичних об'єднань, як багатогалузевий концерн. Останній є об'єднанням десятків і навіть сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль.

Причини виникнення

Причини виникненні монополій пов'язані передусім із змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кін. XVIII — поч. XIX ст., технічні винаходи, поява нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед, у легкій промисловості.

Через процес концентрації виробництва, коли підприємства, замість ведення між собою виснажливої конкурентної боротьби, укладають між собою угоду, тобто об'єднують і капітал.

1. Централізація виробництва — це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об'єднання кількох підприємств в одне і загальним управлінням. (щоб вижити в такій боротьбі, отримати більше прибутків).

2. Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу, внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Наприклад: утворення акціонерних компаній.

3. Внаслідок дій держави (спеціальних або навмисних її кроків).

4. Поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальмо продуктивних сил. Це означає, що в кінці XIX ст. під впливом наукових винаходів (нові види двигунів і т. д.) потрібно було будувати такі заводи, які неспроможний був побудувати жоден капіталіст. Крім того, у цей час починається спорудження залізниць, інших великих об'єктів. Нагромадити необхідні кошти окремий капіталіст міг хіба через десятки років. Виникає необхідність у новій формі власності, яка б змогла швидко розв'язати ці проблеми. Нею стала акціонерна капіталістична власність, що виникла в результаті злиття, об'єднання декількох капіталістів.

5. Кризові явища в економіці.

Наслідки

Монопольне становище може призвести до наступних наслідків:

1. Диктування цін

2. Запобігання інноваціям, як наслідок від знищення конкурентів