Постійні і змінні витрати.

Date: 2015-10-07; view: 365.

Постійні витрати (ПВ) — це витрати, величина яких не залежитъ від зміни обсягу продукції. Такі як орендна плата, амортизащя основного капіта­лу, страхові внески, утримання управлінського персоналу. Постійні витрати виплачують навіть тоді, коли продукцію взагалі не виробляють.

Змінні витрати (ЗБ) — це витрати, величина яких у короткостроковому періоді зменшуєтъся залежно від зміни обсягу продукції. Вони складаються з витрат на сировину, заробітну плату, пальне, тобто містять усі витрати, які не належать до постійних.

Валові, середні і постійні витрати. Постійні і змінні витра­ти у сукупності становлятъ валові витрати (ВВ).

За означениям завжди ВВ = ПВ + 3В.

Поділ витрат на постійні і змінні мае важливе значения для аналізу діяльності підприемства, особливо в разі прийняття рішення про скорочення обсягів виробництва або навіть про закриття підприемства через його збиткову діяльність.

Аналіз динаміки змінних витрат необхідний для вирішення питания про обсяги випуску продукції. Змінні витрати, а отже, і валові, зростають зі збільшенням обсягів, але постійні не змінюються, і тому витрати на одиницю продукції зменшуються. Це зменшення мае свої межі, після чого витрати збільшуються. Ця межа — граничні витрати.

Граничні витрати (ТВ) є одним із найважливіших понять у політичній економії. Вони визначають додаткові витрати на одну додаткову одиницю продукції.

Граничні витрати виробництва — це додаткові витрати на виробництво однієі додатковоі одиниці обсягу продукци.

Закон спадної віддачі. Витрати на виробництво будь-якого продукту підприемства залежать не тільки від цін необхідних ресурсів, але й від технології - кількості ресурсів, які необхідні для виробництва. Протягом короткострокового періоду підприємство може змінити обсяг виробництва через поеднання кількості ресурсів з фіксованими потужностями. Так, кожна одиниця при­росту витрат праці додае щоразу менше одиниць продукціі, якщо інші фактори виробництва залишаються сталими.

Згідно із законом спадної віддачі продукт кожноі додатковоі одиниці фактора виробництва буде зменшуватися, якщо величи­на витрат цъого фактора збілъшуеться, а фактори зали­шаються сталими.

Дія закону спадної віддачі пояснюе нам динаміку граничних витрат. Отже, взаемозв'язок між законами продуктивності і кривими витрат такий: у короткостроковому періоді, коли фактори виробництва, такі як капітал, е сталими, віддача змінних факторів спочатку зростае, потім знижуеться. Відповідно криві граничних витрат спочатку зменшуються, а потім зростають, після того як віддача починае зменшуватися.

Середні витрати — це витрати на одиницю випуску продук­ції, які дорівнюютъ валовим витратам, подменим на вироблену кілъкістъ товару, виходячи з того що валові витрати е сумою постійних і середніх змінних. Середні постійні витрати являють собою постійні витра­ти, подмені на обсяг випуску продукції. Відповідно розраховуються і середні змінні витрати. Слід зауважити, що валові середні витрати безпосередньо залежать від середніх постійних і середніх змінних. Середні витрати мають велике значения для підприемця, оскільки вони дають змогу визначити, за якого обсягу виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними. Порівнюючи середні валові витрати з ціною продукції, можна визначити ступінь прибутковості виробництва.