Кредит як форма руху позичкового капіталу.

Date: 2015-10-07; view: 391.

Кредит — кошти й матеріальні цінності, що надаються у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під відсоток.
Функції кредиту:перерозподіл грошового капіталу;обслуговування товарообороту;прискорення НТП;прискорення концентрації капіталу;економія витрат обігу.
Форми кредиту:
Комерційний кредит — кредит, який надається одними підприємствами іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежу і оформляється векселем.
Банківський кредит — кредит, який надається кредитно-фінансовими установами будь-яким господарюючим субєктам у формі грошових позик.
Споживчий кредит — кредит, який надається банками, спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та торговими компаніями приватним особам для придбання товарів тривалого користування.
Іпотечний кредит — кредит, який надається банками та спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами у формі довготермінових позик під заставу нерухомості.

Державний кредит — кредит, який надається державі фізичними та юридичними особами.
Міжнародний кредит — кредит, який надається у формі валютних та товарних цінностей підприємствами однієї країни підприємствам та урядам інших країн.

Основними функціями К. є: 1) перерозподільна — передбачає акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів окремих підприємців, фірм, корпорацій, населення, держави і перетворення їх у позичковий капітал. Через кредитний механізм він перерозподіляється між галузями економіки, корпораціями, фірмами, спрямовуючись у ті сфери, які забезпечують отримання найвищого прибутку або ж яким віддається перевага відповідно до загальнодержавних програм розвитку економіки; 2) економія видатків обігу — К. частково замінює готівку так званими кредитними грішми — векселями, банкнотами, чеками, депозитними сертифікатами, кредитними пластиковими картками, а також через розвиток і розширення сфери безготівкових розрахунків. Він прискорює обіг грошей; 3) прискорення концентрації та централізації капіталу — К. виступає одним із чинників створення нових фірм, перетворення індивідуальних фірм в акціонерні товариства, створення транснаціональних корпорацій; 4) кредитне регулювання економіки — сукупність заходів, здійснюваних центральним банком для зміни обсягу й динаміки кредитування з метою впливу на господарські процеси. Дві основні форми К. — комерційний і банківський. Комерційний К. — це К., наданий одним підприємцем іншому в товарній формі, тобто у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу.

49 Банк — фінансова установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти (вклади), надає їх у тимчасове користування у формі кредиту (позики), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей.

Кредитна система це сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування в єдності з сукупністю кредитно-фінансових інститутів, які забезпечують функціонування цих відносин

Основною ланкою кредитної системи є банки, які здійснюють основну частину кредитних і фінансових операцій.

До банківської системи, як правило, входять: центральний банк і комерційні банки, а також спеціалізовано-кредитні інститути. Центральний банк (Національний банк України) покликаний забезпечувати стійкість своєї грошової одиниці;

Перша економічна функція комерційних банків полягає в акумулюванні безстрокових чекових депозитів і оплаті чеків, виписаних на ці банки. Друга важлива функція полягає в наданні кредитів підприємствам, фермерам, торговцям тощо. Банки виконують також різні інші функції, конкуруючи з рештою фінансових інститутів. До таких інститутів належать страхові компанії, позиково-ощадні асоціації, взаємоощадні банки, ощадні банки, кредитні спілки, а також інвестиційні, лізингові, факторингові, фінансові компанії тощо. На відміну від кредитних банків, ці установи займаються кредитуванням певних сфер і галузей економіки. Вони домінують у певних вузьких сферах ринку позичкового капіталу і, як правило, виконують одну або декілька провідних операцій.

Комерційні банки приймають ощадні і строкові вклади, які часто вилучаються на вимогу своїх вкладників. На відміну від поточних рахунків за цими вкладами виплачується відсоток.

Таким чином, комерційні банки не є єдиним фінансовим інститутом. Але, за визначенням, вони — єдина організація, здатна створити в умовах ринку "банківські гроші", тобто безстрокові чекові депозити, які можуть бути зручно використані як засіб обігу. У цьому передусім полягає їхнє економічне значення.

Другою функцією банків є кредитна функція: вони надають короткострокові кредити бізнесу і населенню; вони дають довгострокові позики під заклад нерухомості та надають середньострокові кредити тривалістю понад один рік.

Банківський прибуток — різниця між процентами на вкладений капітал і виплатою процентів за позиками.
50
Підприємницький дохід

Підприємницький дохід – дохід, отримуваний від підприємницької діяльності. Згідно з теорією К. Маркса, – частина прибутку, яка залишається у власності функціонуючого капіталіста після сплати відсотка за взятий у позику капітал. Цей капітал витрачається на купівлю засобів виробництва і робочої сили, яка в процесі виробництва створює додаткову вартість (прибуток). Частину прибутку капіталіст віддає банкірові за користування кредитом. Так відбувається поділ капіталу на капітал-власність і капітал-функцію..

Нині основними формами підприємницького доходу є дивіденд, засновницький прибуток, плата за участь у робот і керівних органів великих акціонерних компаній тощо. Перш ніж підприємець привласнить підприємницький дохід, він має сплатити податки до бюджету й пенсійних фондів, повернути кредити і відсотки за них, відрахувати частину прибутків на виплату дивідендів акціонерам та ін. Конкретніше виплати, що їх зобов'язаний зробити підприємець або компанія, відображені в пасивах балансу.

Позичковий вітсоток Поверхово відображає ціну грошового капіталу як товару. Але позичковий відсоток оплачує не вартість позичкового капіталу, а його споживчу вартість, вартість за право застосовувати як капітал гроші, що тимчасово відчужуються у позичкового капіталіста. Його розмір визначають нормою позичкового відсотка — відношенням суми грошей, виплачених у формі відсотка, до суми грошей, відданих у позичку, або відношенням суми річного доходу, одержуваного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку і помноженого на 100.

Позичковий капітал або капітал, що приносить проценти, як і торговельний, виник задовго до капіталізму, ще у рабовласницькому суспільстві у вигляді лихварського капіталу. Він, як і купецький капітал, відіграв. значну роль у руйнуванні феодалізму й становленні капіталізму. Проте в умовах сучасної ринкової системи позичковий капітал втратив свою самостійність й існує як відокремлена частина промислового капіталу

51. акціонерно-позичковий капітал. !

Види цінних паперів:
Акція — вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного капіталу акціонерного товариства і надає її власнику певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу, а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства.
Облігація — емісійний цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобовязання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка.
Казначейські зобовязання — боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів,розповсюджується винятково на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску.
Ощадний сертифікат — цінний папір, випущений банком, як письмове свідоцтво про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту та процентів за ним.
Вексель- цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця

Види акцій:
Іменною є така акція, у реквізитах якої вказано імя власника.
Привілейовані акції — це акції, на які сплачується заздалегідь встановлений фіксований дивіденд.
Курс акції=ДивідентПозичковий процент100%.
Фондовий ринок — частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.
Валютна біржа — організація,що надає послуги з проведення товарів,в ході яких здійснюються операції з іноземною валютою.

52 питання. Фондова біржа як організатор ринку цінних паперів

Фондова біржа – це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона виконує такі основні функції:
- відкриває доступ підприємствам до позичкового банківського капіталу;
- слугує важливим координатором розміщення державних цінних паперів;
- забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності в іншу або переміщення капіталу з однієї країни до іншої;
- виступає своєрідним економічним барометром ділової активності.
Основними операціями, які здійснює фондова біржа, є :
- перевірка якості та надійності цінних паперів ;
- обмін цінних паперів, їх приймання, надання рекомендацій щодо встановлення початкової котирувальної ціни ;
- встановлення на основі аукціонної торгівлі єдиного курсу на однакові цінні папери одного емітента ;
- оформлення угод щодо купівлі продажу цінних паперів ;
- виконання централізованих взаєморозрахунків у межах біржового ринку цінних паперів ;
- забезпечення централізованого інформування (гласності біржових операцій) і курсового контролю ;
Основні види цінних паперів, які обертаються на біржі, — це акції й облігації, державні боргові зобов'язання, а також похідні від них. Процедура допуску їх до котирування на фондовій біржі називається лістингом; вона здійснюється у відповідності з конкретними вимогами до їх емітента. Цінні папери, які пройшли процедуру лістингу і дозволені для купівлі-продажу, називаються фондовими цінностями (активами). Торгівля ведеться або партіями, на певну суму, або за видами, при цьому договори укладаються «заочно», без наявності на біржі самих цінних паперів.

Величезними біржами світу є Нью-Йоркська, Лондонська і Токійська; на них обертаються акції декількох тисяч великих корпорацій, які складають більш 75 % всього фінансового капіталу, що обертається в світі. Американський, англійський, японський і тайванський біржові ринки цінних паперів — найбільші в світі за сумою цін акцій, що котируються, і за обсягом укладених договорів.
53 питання.Сутність, види і джерела формування доходів.
Дохід — це очікувана властивість об'єкта, яка є мотивом створення, виробництва, володіння, використання цього об'єкта. У побутовому використанні цей термін перекликається із терміном «оцінка», який у фінансах означає процес визначення ціни фінансового контракту. Фінансові контракти — це документи, які містять документальне чи електронне підтвердження боргового зобов'язання, права власності на акції, гарантії.

Методи формування держ. Доходів:

1продуктивна діяльність(підприємницька діяльність,державні послуги)

Державне майно та ресурси(від майна та майнових прав, від ресурсів та угідь)

Податковий

Позичковий

Емісійний

В економічній теорії доходи класифікуються за різними критеріями:

1.3арівнем формування:

-доходи мікроекономічного рівня: заробітна плата, рента, процент, прибуток, амортизація, валовий і чистий дохід підприємства і т. ін.;

"- доходи макроекономічного рівня; національний дохід; сукупний особистий дохід; дохід кінцевого використання і т. ін.

2. За суб'єктами привласнення:

-доходи індивіда;

""Доходи домогосподарства (сім'ї);

-Доходи підприємства (фірми);

~~ Доходи галузі;

-Доходи територіальної громади; -Доходи держави;

-Доходи суспільства (національний дохід).

3. Залежно від цін, в яких визначається дохід:

- номінальний дохід - визначається в цінах поточного періоду;

-реальний дохід - визначається в цінах базового року (або в цінах поточного року за вилученням рівня інфляції).