Земельна власність – основа аграрних відносин

Date: 2015-10-07; view: 366.

Система соціального захисту населення.

Термін "соціальний захист" означає сукупність всіх форм, які застосовує суспільство для захисту від ризиків захворювань, старості та для гарантування у випадку зменшення або втрати доходу.

Система соціального захисту— це сфера життєво важливих інтересів населення. Її якісні і кількісні характеристики свідчать про рівень соціального, економічного, правового і культурного розвитку держави і суспільства.

У сучасних умовах система державного соціального захисту виконує такі функції: соціальні виплати і соціальне обслуговування одиноких, старих, інвалідів та інших подібних категорій. Вони засновані на принципі турботи держави про соціально незахищених членів суспільства, а також благодійності. Окрім того, соціальний захист повинен поширюватися на всі категорії населення через систему соціальних гарантій, що являють собою механізм довгострокової дії, передбачені законом зобов'язання держави, спрямовані на реалізацію конституційних прав громадян.

Основою державних соціальних гарантій є мінімальні соціальні стандарти.

Земельна власність - сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення землі як предмета природи, а також створеного сільськогосподарськими працівниками необхідного і додаткового продукту. З. в. є частиною загальної власності, одним з найголовніших видів національного багатства. З економічної точки зору З. в. виражаєтеся у певній сукупності економічних категорій (земельна рента, ціни на сільськогосподарську продукцію, орендна плата за землю, диференціальна земельна рента та ін.). З юридичної точки зору З. в. виражається в категоріях землеволодіння, землекористування тощо. В кожній економічній системі існують різноманітні форми З. в,, серед яких виділяється домінуюча форма. За капіталістичного способу виробництва такою формою є приватна власність на землю, яка базується на використанні праці найманих працівників. Поряд з нею існує приватна власність, яка основана на праці господаря та членів його сім'ї (дрібні фермерські господарства). Певна частка З. в. належить державі та кооперативним господарствам. В колишньому СРСР земля була тотально-одержавленою, в т.ч. колгоспна земля. Нині в Україні відбувається поступове роздержавлення З. в. і на цій основі виникають її колективні та приватні форми.