Поняття ключа

Date: 2015-10-07; view: 491.

У будь-якому реляційному відношенні можна виділити таку множину атрибутів, що набори відповідних їм значень однозначно ідентифікуватимуть кортежі від­ношення. Це випливає з того, що відношення є різновидом множини, а отже, не може містити кортежів, які повторюються, відтак - уся множина атрибутів реля-ційного відношення унікальне ідентифікує кортежі. Множина атрибутів, що од­нозначно ідентифікують кортежі реляційного відношення, називається ключем.

Відношення може мати декілька різних ключів. Наприклад, у реляційному відношенні ВИКЛАДАЧ(#Ід, ПІБ, Адреса) ключами є #Ід, пара (ПІБ, Адреса) й усі три атрибути (#1 д. ПІБ. Адреса). Ключ називається простим, якщо складається з од­ного атрибута (#Ід), і складеним ~ якщо з кількох атрибутів, наприклад (ПІБ, Ад­реса). Ключ називають надлишковим, якщо певна його підмножина також є клю­чем. Наприклад, ключ (IIд. ПІБ, Адреса) є надлишковим тому, що містить атри­бут #Ід, який також є ключем. Ключ, що не є надлишковим, називають мінімаль­ним. Іноді надлишковий ключ називають суперключем, а мінімальний ~ можли­вим ключем. Реляційне відношення може мати багато можливих ключів, але тіль­ки один із них є первинним.

Первинний ключ має такі властивості:

• кожне реляційне відношення має один і лише один первинний ключ;
• значення всіх атрибутів первинного ключа не можуть бути невизначеними, оскільки він має унікальне ідентифікувати всі кортежі будь-якого екземпляра реляційного відношення;
• значення первинного ключа не можуть повторюватися, але допускаються по­вторення значень частини складеного первинного ключа;
• апріорі значення первинного ключа не впливають на порядок кортежів у таб­личному зображенні реляційного відношення, хоча інколи таблиці впорядко­вують за ключем;
• первинний ключ не впливає на доступ до кортежів, який може бути здійснено за значенням будь-якого атрибута чи набору атрибутів незалежно від того, чи є він первинним ключем.

Якщо розглядається певне реляційне відношення, то сукупність атрибутів, що є первинним ключем іншого реляційного відношення, називається зовнішнім (сто­роннім) ключем. За допомогою зовнішніх ключів у реляційній моделі встановлю­ються зв'язки між реляційними відношеннями (точніше, між їхніми кортежами).

Зовнішні ключі мають такі властивості:

• значення зовнішнього ключа завжди посилається на певне значення відповід­ного первинного ключа, тобто будь-яке значення зовнішнього ключа має бути значенням первинного ключа іншого відношення;
• значення зовнішнього ключа, на відміну від значень первинного ключа, мо­жуть бути невизначеними й повторюватися в межах реляційного відношення.

Розглянемо приклад. Нехай до реляційного відношення ВИКЛАДАЧ додано атри­бут #Каф -· код кафедри, де працює викладач: ВИКЛАДАЧ(#Ід, ПІБ. Адреса. #Каф).

Крім того, є ще одне відношення КАФЕДРА(#Каф. Назва. Керівник. Місцезнаходження). Первинним ключем відношення ВИКЛАДАЧ є #Ід, а відношення КАФЕДРА - #Каф; цей самий атрибут у реляційному відношенні ВИКЛАДАЧ є зовнішнім ключем. Перша властивість зовнішнього ключа означає: якщо в таблиці ВИКЛАДАЧ є кортеж, у яко­му атрибуту #Каф відповідає певне значення, наприклад К1, то в таблиці КАФЕДРА обов'язково має бути кортеж, у якому атрибуту #Каф також відповідає значення К1. Саме завдяки рівності значень, що відповідають цим двом атрибутам, встановлю­ється зв'язок між кортежами різних реляційних відношень.